Термін «даркнет» давно використовують як загальне назва для всіх позитивно схвалені компанією законом речей, які можна знайти в інтернеті. Всесвітня мережа стала доступна практично в будь-якому куточку земної кулі і з кожним роком набирає все нових і нових користувачів. Але далеко не всі з них тримають у голові думка, що мережу можна закинути на різну глибину. І якщо типовий серфер залишить поверхню трохи вище, він відкриє для себе безодні даркнета з можливостями, сильно переважаючими банальний розважальний контент і балаканину в чатах. Звучить розмито, чи не так? У дослідженні, викладеному далі, пропонується інформація про те, що конкретно собою являє даркнет і як це працює.
визначення даркнета
Даркнет (від англ. Darknet – темна мережу) – це інтернет-з’єднання, об’єднані в приховану мережу. Даркнет існує паралельно пересічному інтернет-простору. Основна його особливість і сенс існування – анонімність користувача. Тільки довірені бенкети з нестандартними протоколами з’єднуються між собою, а дані при цьому залишаються зашифрованими. Якщо виражатися коротко, цей шар інтернету нелегальний і паразитує на ресурсах основної мережі. Його проксі-сервери і з’єднання захищені настільки надійно, наскільки дозволяє сучасний технічний рівень. Завдяки таким посиленим заходам відстежити сайти і їх анонімних користувачів стає практично неможливо.
Алгоритми, за якими працює даркнет, мають багато спільного зі стандартними. Як і всі інші інтернет-ресурси, він потребує хостингу. Послуги хостингу мають на увазі зберігання даних про сайті в орендованому місці на сервері. Сервер завантажує ці файли кожного разу, коли користувач заходить на сайт і бачить оформлення сторінки і розташовані на ній текст, зображення, відео, аудіозаписи. До хостерам даркнета належать: Ablative Hosting, IBHost, Freedom Hosting Reloaded, Daniel’s Hosting, Onehost.
Важко уявити, але нелегальний інтернет теж має свої соціальні мережі, торговельні майданчики, пошуковики та сайти актуальних новин. Але основна частина сайтів служить для нелегального товарообігу і поширення заборонених матеріалів.
Існування підпільного інтернету потрібно тим, хто цінує приватність, кидає виклик тиранії уряду, поширює файли всупереч авторському праву, здійснює технологічні і фінансові злочини.
Даркнет: передумови і принцип роботи
Перша громадська мережа ARPANet була закрита для сторонніх користувачів і стала прообразом даркнета. Пізніше вона перетворилася в загальнодоступну всесвітню павутину, але ідея про захищеність залишилася.
Безпосередньо термін «даркнет» з’явився ще в 70-х, коли потрібно було дати назву мереж, що не відповідає на зовнішні запити. А коли в 2002 році програмісти Microsoft випустили статтю про принципи роботи даркнета, слово увійшло в громадський побут.
Початок існування даркнета поклали розробки американських військових в останньому десятилітті XX століття. Перед ними стояло завдання приховати інформацію військових структур про місцезнаходження складів зброї і інші секретні дані. Відповіддю на цю проблему стало програмне забезпечення, за допомогою якого шифровки передавалися по ланцюжках мережевих вузлів. Суть винаходу полягала в тому, що файли постійно перенаправлялись з однієї машини на іншу, а їх ID весь час змінювався. З роками технологія пішла у вільне плавання, отримала відомий браузер Тор від US Naval Research Lab і стала незамінною для тих, хто шукає недоторканною особистому житті, інтерв’юерів, зацікавлених в бесідах з неоднозначними особистостями, і, звичайно, для порушників закону.
Абревіатура софта проксі-серверів TOR розшифровується як The Onion Router.
Тор як технологію шифрування порівнюють з цибулиною, тому що інформація в ній покрита декількома шарами оболонки – шифром для входу, проміжним і шифром для виходу. Сіль в тому, що проміжних серверів може бути скільки завгодно, і кожен з них знімає свою тонку плівку луковичной шкірки перш, ніж передати її до наступного. На цих серверах і тримається захист даних, тому що з таким підходом їх джерело і місце призначення стає неможливо відстежити.
Даркнет – це узагальнююче поняття, але самих зашифрованих мереж в його межах може бути багато. Їх класифікують за різними ознаками. Але спільне у них одне – використання нестандартних протоколів IPv4 та IPv6.
Саме завдяки Тору в 2000-х про існування і перевагах глибинного інтернету стало відомо широкому колу зацікавлених людей. Так даркнет став дуже популярний і вже до 2014 року набрав більше ніж 4,5 млн користувачів. На цьому тлі склалася навіть нова субкультура нетсталкеров, адепти якої на дозвіллі шукали заборонений контент.
На наступному етапі для анонімності транзакцій була винайдена криптовалюта, але про це пізніше.
В даний час прихована мережа продовжує свій розвиток в основному завдяки безоплатними зусиллями кріптоанархістов.
Шари глибин
Всесвітню мережу можна умовно розділити на три види: видима Surface Web, глибинна Deep Web і тіньова Darknet.
Перша з них несе в собі загальнодоступну інформацію, а файли, розміщені в ній, можна знайти, використовуючи звичні Яндекс, Мозілли, Гугл та інші браузери. Як це не дивно, але на цілком легальну мережу припадає лише близько 20% всього інтернету.
Дип-Інтернет не несе в собі нічого нелегального, але її ресурси не індексуються і не дають доступу за допомогою пошукових систем. Мова йде про сайти з державними базами даних, а іноді і про не зовсім простих бібліотеках. Доступ до них унеможливлює той факт, що їх сервери не опубліковані і призначаються для обмеженого числа користувачів. Останні для доступу до них реєструються і мають свій пароль.
Darknet була сформована для приховування свідомо злочинних дій. Її проксі не відображаються в пошукових системах і стандартних браузерах. Функціонує лише завдяки спеціальному програмному забезпеченню.
Короткий портрет типового користувача
Тіньовий інтернет – надійний прихисток для тих, хто веде бізнес за нелегальними схемами, торгує наркотичними речовинами або поставляє зброю. На окрему увагу заслуговує торгівля органами та живими людьми.
Нетсталкери, що знаходяться в пошуку шок-контенту, представляють собою більш нешкідливий контингент.
Прихованими каналами інформації користуються також блогери, журналісти, громадські активісти, які бажають уникнути переслідування з політичних мотивів за розміщення невигідного для інтересів можновладців думки. Ця категорія розвивається в тоталітарних державах при суворій цензурі, порушення якої небезпечно для мовника.
Разом з тим даркнет як і раніше активно використовується військовими і іншими урядовими структурами для приховування дислокації і державних таємниць.
Всупереч думці, що склалася, крім злочинців, державних діячів і страждають за правду, глибинний інтернет корисний і простим цікавим читачам, яким для їх пошуків недостатньо незначних 20% клірнета.
інструментарій даркнета
Щоб отримати доступ до забороненого контенту, потрібно встановити браузер з анонімними сполуками. Згаданий Тор – найпопулярніший з них, але не єдиний.
Решта його побратими працюють за аналогічним принципом і приховують IP комп’ютера не гірше свого прабатька.
Наприклад, Freenet показує розміщення в системі сайти тільки перевіреним особам.
Відомий останнім часом I2P має свої особливості. Він відрізняється високозахищеній електронною поштою і сховищами. Його приватні блоги, листування і соцмережі не індексуються.
Крім того, для даркнета розроблені наступні окремі пошуковики:
- DuckDuckGo – відрізняється підвищеною приватних даних, але інформацію видає тільки з кліру;
- Fess;
- Grams;
- Ahmia – актуальне як в Дарці, так і в клір, при цьому відрізняється слабкою релевантність;
- Candle – не має сторонньої реклами, а його результати дуже релевантні;
- Torch – в першу чергу показує посилання, що стосуються торгівлі наркотиками, дозволяє використовувати тільки латиницю.
Додатково Тор надає каталоги посилань, наприклад, Oneirun, The Hidden Wiki, OnionDir і «Годнотаба».
Всі домени тіньової павутини дещо відрізняються від звичайних. Типовий домен даркнета є випадковою генерацію символів з доменом onion.
Навіть в даркнета на деяких сайтах може знадобитися авторизація. Акуратному користувачеві слід пам’ятати, що при створенні аккаунта на будь-якому ресурсі темної мережі ні в якому разі не можна використовувати реальні дані, що ведуть до розкриття особистості.
Чорний ринок в інтернеті
Традиційно типовими товарами даркнета вважаються хакерські розробки, фальшиві документи, порнографічні матеріали, банківські картки, наркотики і зброю. І не випадково. Якщо говорити про останній, то США посідає перше місце у світі за постачання вогнепальної зброї через даркнет. Слідом з великим відривом йде Данія. Третє місце цього рейтингу складають сумарні поставки всіх країн, які ідентифікувати не вдалося.
Відомі історії, коли підприємці даркнета вербували службовців банків і інших структур, щоб ті зливали конфіденційну інформацію клієнтів, якої згодом можна вигідно скористатися.
Але якщо дивитися ширше, то даркнет – це перш за все вільна зона для обміну будь-якою інформацією і товарами.
Наприклад, в тіньовий мережі процвітає піратство – поширення матеріалів, в звичайних обставинах обмежених авторськими правами. Це можуть бути курси від провідних світових вузів, публікації незалежної журналістики, новини, книги та медіа-матеріали, в клірнете доступні тільки після внесення оплати.
Окремо існують онлайн магазини, де можна придбати контрабанду, акаунти в соцмережах, ключі для програмного забезпечення та ігор. Там же замовляються DDoS-атаки і різні зломи.
Криптовалюта – анонімний аналог банківської карти
На нелегальній стороні інтернету розплачуватися звичайної кредиткою небезпечно. Тому, як тільки винайшли криптовалюта, вона відразу знайшла своє застосування на просторах даркнета. З тих пір його офіційне платіжний засіб виступає гарантом анонімності продавця і покупця, тому що не афішує їх місце розташування, а контактні дані їй просто не потрібні.
Розвиток даркнета йде паралельно з популяризації криптовалюта. Коли з’явився біткоіни, можливості типового користувача тіньової мережі розширилися, а відповідно зросла і кількість таких людей.
Міфологія тіньового інтернету
І наостанок, увазі читача надаються історії, доречні скоріше біля похідного вогнища, ніж в реаліях нелегального інтернет-простору, однак які поширені серед широких мас.
Секти самогубців. На просторах СНД не знайдеться такої людини, яка хоча б краєм вуха не чув про таємничі спільнотах «Розбуди мене о 4:20», «Синій кит», «Тихий дім». За легендою, анонімні куратори вишукували в соціальних мережах дітей і підлітків, щоб шляхом виконання певних завдань переконати їх вчинити суїцид. На щастя, подібні теми для кухонних пересудів існують лише як міф, покликаний привернути ще більше нової аудиторії до ресурсів даркнета.
Обителі садизму. Це переказ свідчить, що на просторах даркнета можна знайти фото і відео, на яких відображено жорстоке поводження з тваринами, не постановочні тортури людей та інше насильство. Однак поширення вищезгаданого контенту занадто не практично, щоб бути правдою. Тіньовий інтернет існує для куди більш прозаїчних цілей.
Магія 25-го кадру. Народна легенда розповідає, ніби в даркнета можна наштовхнутися на зомбирующие відео, що діють на психіку шляхом показаних в певному порядку лякають епізодів і картинок. На сьогоднішній день особливу дію 25-го кадру не доведене.
У підсумку можна зробити висновок, що даркнет – мережа для анонімних користувачів, в зоні якої можна отримати послуги та інформацію, недоступні в межах звичайного інтернету. Вся суть тіньової мережі в збереженні конфіденційності користувача, який може підключитися до неї за допомогою спеціального софту.
Читайте також про те, як правильно створювати красиві ники.
